Bagira / Баксан С.С., ФЛП

[subject]не знайшла нічого позитивного[/subject][city]Киев[/city]Запросили на співбесіду начебто нормально. Дівчинка Ірина була привітною по телефону. Негативні враження почались з моменту входу в приміщення офісу. Одразу над центральними вхідними дверима величезний колючий дріт (можливо навіть під напругою). Те, що тут називають офісом знаходиться на 2-му поверсі. Щоб туди дістатись прийшлось переступати розкидані на сходах швабри, відра, віники та інші знаряддя праці. Ніде жодних вивісок. Нагадаю, що компанія Багіра (трохи дивна назва - вже на початку бентежила) позиціонує себе, як фармацевтична. Зайшла в брудний темний кабінет, що трохи тхнув. За єдиним малесеньким повністю пустим столом сиділа дівчинка (думаю це була та Ірина, що запрошувала на співбесіду). Мовчки рукою показала на директорські двері. В кабінеті директора (Баксан Сергій) було всього, що зазвичай є в кабінетах директорів. Звідси висновки - я тут головний і всі це мають бачити. За хвилину я вже розуміла, що моє резюме він і в очі не бачив. За три хвилини - я пішла. Вакансія на сайті була стандартною для торгового представника. Насправді це виглядає отак: береш спортивну сумку з окулярами та іншим супутним начинням і вирушаєш у довгу подорож від хатки до хатки пропонуючи окуляри. Якщо комусь ця перспектива здається привабливою - думаю можна пробувати працювати. Заробітну плату обіцяють пристойну. Просто мене завжди дуже розчаровує отакий підхід до набору персоналу. Ну хіба ж не можна прямо таки написати у вакансії - будете ходити і продавати оптику з сумок? Я впевнена знайшлися б охочі. А ті люди, яким не підходить така перспектива - не гаяли б час.